Вейпери не повинні подавати заявки: місто Огайо не найме користувачів нікотину.

Місто Дейтон, Огайо більше не буде наймати людей, які вживають вейпи або курців, використовуючи статистику про продуктивність і медичні витрати для обґрунтування цього кроку. Адвокати вейпінгу стурбовані тим, що такі закони можуть поширитися.

“Дослідження показують, що працівники, які курять, обходяться приблизно на додаткові $6,000 на рік у прямих медичних витратах та втраті продуктивності,” сказав директор людських ресурсів Дейтона Кеннет Кауч.

Інші міста, а також багато приватних компаній, протягом десятиліть мали політику проти найму людей, які курять. Насправді, ця практика спричинила таку суперечність у 1980-х та 90-х роках, що багато штатів прийняли закони, що забороняють дискримінацію проти курців (або проти людей, які займаються будь-якою законною діяльністю). Наразі, 29 штатів мають такі закони—але Огайо не є одним з них.

Проблема в тому, що використання нікотину в неконструктивних формах, таких як вейпінг або бездимний тютюн, не має тих же навантажень на здоров’я, що й куріння. Місто об’єднує всіх користувачів нікотину разом і стверджує, що вейпери викликатимуть ті ж втрачені продуктивність і медичні витрати, що й курці.

Правила в Дейтоні застосовуються лише до працівників, найнятих після 15 липня. Кандидати на роботу будуть перевірені на нікотин перед працевлаштуванням. Після найму їх можуть повторно протестувати, якщо місто має «надійну» інформацію про те, що вони вживали нікотин.

Лідери профспілок, які представляють міських працівників, стурбовані тим, що закон може стати слизьким ухилом, який веде до правил проти інших "ліфстайл виборів". Проте, принаймні один з них співчутливий (і дезінформований щодо) позиції міста.

“Ми не в захваті від цього, але ми також розуміємо, звідки походить місто, оскільки найбільша частина витрат на охорону здоров'я пов'язана з хворобами, що виникають через нікотин”, — Рік Оклі, президент союзу, що представляє поліцію Дейтона. Не існує категорії хвороб під назвою “нікотинозалежні захворювання.” Оклі має на увазі хвороби, пов'язані з курінням.

Але інші поведінки також впливають на витрати на страхування. Чому я, як працівник, повинен ділити витрати інших працівників, які вибирають мати дітей, або переїдати, або їздити на мотоциклах, або займатися гірськими походами? Ризики вейпінгу відносно низькі і навіть не були кількісно визначені. Чому вейпери повинні страждати від дискримінації у працевлаштуванні за те, що несуть витрати, які навіть не можна чітко визначити?

Окрім дискримінації проти вейперів, заборони на прийом на роботу, такі як у Детройті, карають незахищені групи, які курять у непропорційно високих кількостях, і вже мають важкий час у пошуку роботи. У редакційній статті 2013 року New England Journal of Medicine, група медичних етикистів і поведінкових економістів зробила аргумент на користь найму людей, які курять:

“Більше ніж 36% американців, які живуть нижче федеральної межі бідності, є курцями, порівняно з 22,5% тих, хто має доходи вище цього рівня,” написали академіки. “Критично, політики проти найму курців призводять до «подвійного удару» для багатьох безробітних, серед яких рівень куріння становить майже 45% (порівняно з 28% серед американців з повною зайнятістю). Тому ці політики непропорційно і несправедливо впливають на групи, які вже страждають від високих рівнів безробіття, поганих перспектив працевлаштування і невпевненості в роботі.”